Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР встановлює обов’язок для підприємців видавати покупцю розрахунковий документ на повну суму операції незалежно від способу оплати. Це означає, що чек має бути сформований як при розрахунках готівкою, так і при оплаті банківською карткою або через Інтернет. Форма чека може бути як паперовою, так і електронною — зокрема у вигляді QR-коду, електронного повідомлення або надсилання на електронну пошту чи телефон покупця.
Такі вимоги узгоджуються з положеннями законодавства про електронну комерцію та захист прав споживачів. Ключовим є те, що необхідність застосування РРО або ПРРО визначається не формою оплати, а способом проведення розрахункової операції відповідно до норм чинного законодавства.
Починаючи з 1 січня 2022 року, усі фізичні особи-підприємці, за винятком платників єдиного податку першої групи, зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО та видавати фіскальні чеки при продажу товарів або наданні послуг як за готівковими, так і за безготівковими розрахунками. Це правило поширюється на більшість видів підприємницької діяльності незалежно від каналу продажу — офлайн чи онлайн.
Разом з тим законодавство передбачає важливий виняток — банківські операції. Якщо покупець самостійно здійснює переказ коштів на поточний рахунок підприємця через установу банку (касу банку, інтернет-банкінг або банківський термінал), застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим. У такому випадку операція вважається банківською та не підпадає під вимоги щодо фіскалізації.
Однак ситуація змінюється, якщо оплата надходить через небанківські платіжні сервіси або платіжні системи. У таких випадках чек є обов’язковим, навіть якщо платіж здійснюється безготівково та має вигляд звичайного переказу. Саме цей момент часто стає причиною помилок і податкових донарахувань для підприємців.
З кінця листопада 2023 року законодавство додатково акцентує увагу на обов’язку ФОП самостійно визначати джерело надходження коштів і фіскалізувати всі операції, які не належать до банківських. Відповідальність за правильність застосування РРО/ПРРО покладається безпосередньо на підприємця, оскільки незнання норм закону не звільняє від фінансової відповідальності та штрафних санкцій.
Податкова служба також неодноразово роз’яснювала цю позицію. Зокрема, у листі від 29.09.2025 № 1057/2/99-00-21-01-01-02 податківці розглянули ситуацію, коли фізична особа-підприємець надає покупцю реквізити поточного рахунку (IBAN), але оплата надходить з рахунку небанківської фінансової установи або через програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС).
Фахівці зазначили, що хоча структура «поточного» та «платіжного» рахунку формально відповідає стандарту IBAN, між ними існує принципова різниця. Поточні рахунки відкриваються та обслуговуються виключно банками, тоді як платіжні рахунки надаються небанківськими платіжними сервісами, які не мають банківської ліцензії. Саме тому розрахунки через такі сервіси не підпадають під винятки, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону № 265/95-ВР, і повинні супроводжуватися обов’язковим застосуванням РРО або ПРРО.
Отже, у 2026 році підприємцям важливо чітко розмежовувати банківські та небанківські способи оплати, уважно контролювати джерела надходження коштів і своєчасно фіскалізувати операції. Системний бухгалтерський супровід і регулярний аналіз розрахункових операцій дозволяють уникнути штрафів, претензій податкових органів та фінансових ризиків у майбутньому.